Feb. 25th, 2012

Будучи в гостях, мала необережність сказати сину подруги, що обов’язково покатаюсь з ним на лижах. У дітей пам’ять хороша, особливо якщо їм щось пообіцяти. Особливо, якщо це ЩОСЬ цікаве і приємне.
Та й взагалі, обіцяне треба виконувати.
Виконала.

Мені здавалось, що найважче для того, хто вперше став на лижі, то перебороти страх і поїхати вниз. Ага. Тільки не в цьому випадку. Найважче - то піднятись після падіння. Я не засікала час, який йшов на те, щоб дитина знову звелась на лижі, але тривало це дуже-дуже довго. А підняти 12-річного хлопчиська, чия маса не набагато менша моєї, я не могла фізично. Наглядна демонстрація, як швидко піднятись, не допомогла - дарма тільки двічі вляглась на схил.
От така дрібниця, та ще лижа, яка постійно відстібалась, трохи зіпсувала дитині враження від катання. Але загалом сподобалось.
Мені теже сподобалось, що йому сподобалось)

Дорогою назад згадувала ледь не всю шкільну програму десь до 6-го класу включно. Все цікаво, про все треба поговорити.

От куди потім зникає дитяча допитливість у більшості людей?
Зовсім не розумію, що роблять на гірках для початківців люди, які досить непогано катаються? Бачила кількох таких - проносяться зі свистом по схилу. Самостверджуються?
Там же повно тих, хто ще не вміє і не може вчасно повернути чи зупинитись. А впасти замість того, щоб в когось врізатись, не додумається.
У мою підшефну дитину врізалась дівчинка. Дитина боляче впала. А про те, скільки часу цьому дитяті треба, щоб піднятись, я вже згадувала.
Мені страшнувато стало - це ж чужа кровинка на моїй відповідальності. Все обійшлось.

Якийсь хлопчик впустив палицю і поїхав без неї. Потім повертався. Дуже повільно, бо вверх по схилу. Важко. Я цю палицю підняла і спустилась з нею до хлопчика.
"Тримай."
"Хоч хтось додумався!" - почула у відповідь. У голосі одночасно звучали вдячність і образа на світ.
По тв показують рекламу:
фото №1 - стільки-то мільйонів доларів, фото №2 - стільки-то мільйонів доларів, фото №3 - стільки-то мільйонів доларів. Хочеш ТАК знімати - приходь на наші курси.

Я точно нічого не тямлю у мистецтві фотографії. Анічогісінького. Жодна з показаних фотографій не викликає у мене почуття захоплення. Чи бодай якого-небудь почуття. "Чорний квадрат" Малевича вражає більше.

Але є одне фото, яке не лишень викликає емоції, а просто таки примушує затамувати подих.
Read more... )

Profile

skifika

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 28th, 2025 07:08 pm
Powered by Dreamwidth Studios